Кириченко Микола Федорович
15 червня 1940 року в м. Ічня Чернігівської області — 19.XII.2008, Київ19 грудня 2008 року на 69-ому році пішов з життя відомий спеціаліст в області механіки, математичного моделювання робото-технічних систем, теорії оптимального управління, комп’ютерної графіки, обробки сигналів та розпізнавання образів, доктор фізико-математичних наук, професор Микола Федорович Кириченко.
Народився 15 червня 1940 року в м. Ічня Чернігівської області. У 1962 році закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Спочатку працював в Інституті гідромеханіки АН України, де підготував і захистив у 1965 році кандидатську дисертацію. Подальший науковий і педагогічний шлях М.Ф. Кириченка пов’язаний з факультетом кібернетики Київського університету імені Тараса Шевченка, де розкрився його талант генератора наукових ідей і педагогічна майстерність лектора.
У 1974 році він захистив докторську дисертацію „Дослідження задач стійкості і стабілізації руху при обмежених збуреннях”, у 1975 році здобуває вчене звання професора кафедри „Моделювання складних систем”, обирається завідувачем кафедри „Теоретичної кібернетики”, яку очолює до 1986 року.
З 1970 до 1986 наукові інтереси Миколи Федоровича пов’язані з теорією оптимального управляння, а з моменту, коли він очолив кафедру теоретичної кібернетики – з обробкою сигналів, розпізнаванням образів, робототехнікою.
Як відомий спеціалість в області обробки інформації у 1986 році він був запрошений очолити кафедру „Математичних проблем управління і кібернетики” Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича і перебуває на цій посаді до жовтня 1992 року. У результаті п’ятирічної роботи Миколи Кириченка в Чернівцях було створено колектив, який ефективно працює і зараз.
Працював провідним науковим співробітником в Інституті кібернетики імені академіка В.М. Глушкова у відділі інтелектуальних систем управління динамічними об’єктами. Цей етап наукової роботи Миколи Федоровича визначається розробкою фундаментальних математичних методів обробки сигналів, а також створенням на цьому грунті конкретних систем обробки зоброжень, розпізнавання текстової інформації, розпізнавання образів, розробкою інтелектуальних систем прийняття рішення. Видатним досягненням цього етапу наукової діяльності Миколи Кириченка стала розробка аналітичної теорії збурення псевдозвернення по Муру-Пенроузу, яка надає широкі можливості рішення важливих прикладних задач в різноманітних областях: від класифікації, кластеризації і розпізнавання образів до теорії управління динамічними системами.
Миколою Федоровичем Кириченком особисто і в співавторстві опубліковано п’ять монографій, 11 наукових посібників і більше 130 наукових праць. Серед його учнів 30 кандидатів наук і п’ять докторів наук.
Світла пам’ять Миколі Федоровичу Кириченку: вченому, педагогу, колезі, товариші, вчителі, збережеться в серцях і пам’яті всіх, хто мав щастя працювати разом і поряд з ним, спілкуватися і брати участь в наукових дослідженнях під его керівництвом не залежно від географії